Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 року Справа № 910/13980/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Державної фінансової інспекції Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.02.2014р. (головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф.)та на рішенняГосподарського суду міста Києва від 08.10.2013 р. (суддя Борисенко І.І.)у справі№ 910/13980/13 Господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"доПублічного акціонерного товариства "Київметробуд",третя особа Державна фінансова інспекція України,за участюПрокуратури міста Києвапростягнення 214.566,48 грн., за участю представників позивачаКошкіна І.В.відповідачаКовтун Т.О.,третьої особиКулівар С.В., Шевелєва Ю.Е.,прокуратури Жук І.К.,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київметробуд", третя особа Державна фінансова інспекція України, про стягнення з відповідача збитків у сумі 214.566,48 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2013 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 р., в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, третя особа звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду і постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема положення ст. ст. 629, 844, 845 ЦК України, ст. ст. 180, 224, 323 ГК України, ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні", ст. 32 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди не дали належної оцінки тому, що відповідачем було порушено зобов'язання за договором підряду від 10.08.2004 № 19/001 та не вжито заходів щодо належного їх виконання.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державною фінансовою інспекцією України (далі - Інспекція) було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Київський метрополітен" за період з 01.11.2010 р. по 31.10.2012 р., за результатами якої складено акт 21.02.2013 р. № 06-21/14. В даному акті Інспекція зафіксувала порушення, допущені під час визначення вартості виконаних робіт та здійснення розрахунків між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Публічним акціонерним товариством "Київметробуд" при виконанні Договору підряду № 19/001 від 20.08.2004 р. Так, зокрема, Інспекцією було встановлено наступне:

- відповідач додатково пред'явив позивачеві, а позивач оплатив, крім передбачених умовами Договору, витрати, не зазначені в Договорі підряду № 19/001 від 20.08.2004 р., пов'язані з доплатою працівниками відповідача за виконання робіт у вечірні години, на суму 100.699,50 грн.;

- в актах ф. КБ-2в за 2011 рік та січень-червень, вересень 2012 року завищено вартість виконаних робіт на суму витрат, не підтверджених даними бухгалтерського обліку, з придбання та списання на виконання робіт з будівництва метрополітену обсадних труб у розмірі 108.879,98 грн.;

- 05.02.2013 р. проведено обстеження виконаних електромонтажних та звукоізоляційних робіт на станції метрополітену "Голосіївська" та ВВ № 107, відображених в актах ф. № КБ-2в, №№ 25, 26 за листопад 2010 року, за результатами якого виявлено розбіжність між фактично виконаними обсягами робіт та обсягами, які зазначені у відповідних актах, на суму 4.987,00 грн.

Посилаючись на акт ревізії від 21.02.2013 р. № 06-21/14, позивач заявив позовні вимоги, які є предметом розгляду в даній справі. При цьому позивач вважає, що неправомірні дії відповідача полягають у тому, що він при підписанні актів виконаних робіт (КБ-2В) включив роботи, що не передбачені умовами Договору № 19/001 від 20.08.2004 р. та проектно-кошторисною документацією, чим завдав збитків бюджету міста Києва.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частина 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачає, що збитками є: втрати, яких особа зазначала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Слід зазначити, що для застосування такого виду відповідальності як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного порушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Таким чином, для вирішення даного спору суду необхідно встановити, чи має місце порушення відповідачем зобов'язань з наслідком понесення збитків позивачем, а також можливість (неможливість) застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Судами встановлено, що 20.08.2004 р. між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" як замовником та Відкритим акціонерним товариством "Київметробуд", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київметробуд", був укладений Довгостроковий договір № 19/001 на будівництво Куренівсько-Червоноармійської лінії від станції "Либідська" до станції "Виставковий центр".

В п. 1.1 Договору визначено, що при його виконанні сторони керуються чинними законодавчими актами України, нормативними актами Держбуду України, Положенням про підрядні контракти в будівництві України, ДБН Д.1.1.1-2000 з доповненням № 3 зміни 2 та Тимчасовим положенням щодо розподілу обов'язків між учасниками будівництва по забезпеченню об'єктів державного контракту та державного замовлення матеріалами, виробами і устаткуванням.

Згідно з п. 1.4 Договору фінансування будівництва Куренівсько-Червоноармійської лінії від станції "Либідська" до станції "Виставковий центр" здійснюється за рахунок міського та державного бюджетів.

Статтею 2 Договору передбачено, що вартість робіт за даним Договором визначена динамічною договірною ціною та орієнтовно складає 292,5 млн. грн, крім того ПВД - 20% - складає 58,5 млн. грн. Загальна вартість робіт складає 351,0 млн. грн.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 Договору акт виконаних робіт готує генпідрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника у строк не пізніше першого числа місяця, що слідує за звітним. Уповноважений представник замовника протягом трьох календарних днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт. Несвоєчасне підписання акта, а також необґрунтована претензія щодо фактичного виконання робіт розглядається як несвоєчасна оплата. Розрахунки за виконані роботи провадяться за динамічною договірною ціною за фактично виконані обсяги БМР підрозділами генпідрядника та субпідрядників згідно з кошторисною документацією за однорівневою системою ціноутворення, які підтверджені двосторонньо оформленими актами КБ-2в, КБ-3.

Згодом 10.12.2010 р. був складений акт готовності об'єкта до експлуатації № 1, згідно з яким вирішено вважати закінчений будівництвом об'єкт "І черга дільниці Куренівсько-Червоноармійської лінії метрополітену в м. Києві від станції "Либідська" до станції "Виставковий центр" (дільниця від станції "Либідська" до станції "Васильківська") готовим до експлуатації.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 14.12.2010 р. видала Сертифікат відповідності КВ 000541 закінченого будівництвом об'єкта: Будівництво Куренівсько-Червоноармійської лінії метрополітену у м. Києві від станції "Либідська" до станції "Виставковий центр" (І-ша черга - дільниця від станції "Либідська" до станції "Васильківська" з оборотними тупиками).

Разом з тим, 05.02.2013 р. комісією, створеною позивачем, було проведено обстеження виконаних електромонтажних та звукоізоляційних робіт на станції метрополітену "Голосіївська" та ВВ-№107, за результатами якого виявлено розбіжність обсягів робіт (матеріалів), відображених в актах ф. № КБ-2в №№ 25, 26 за листопад 2010 року, та фактично виконаних робіт (матеріалів) на суму 4.987,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Судами вірно відзначено, що оскільки згідно з актами № 25, № 26 за листопад 2010 року позивач прийняв від відповідача електромонтажні та звукоізоляційні роботи, претензій щодо недоліків не заявив, то на підставі ч. 1 та ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України він не має права посилатися на відступи в цих роботах більш як через два роки після їх прийняття.

Стосовно понесення позивачем збитків через неправомірне включення відповідачем до актів виконаних робіт за формою КБ-2 в за 2011 рік, за січень-червень, вересень 2012 року до складу матеріальних ресурсів обсадних труб, апеляційний судами встановлено наступне.

Роботи з влаштування "стіни в ґрунті", в яких використані обсадні труби, виконувались субпідрядною організацією ПАТ "Метробуд".

В акті ревізії від 21.02.2013 р. № 06-21/14 Державна фінансова інспекція України зазначила, що під час уточнення вартості ресурсів, включених до актів форми КБ-2в за 2011 рік та за січень-червень, вересень 2012 року, було виявлено, що віднесені до складу матеріальних ресурсів обсадні труби в бухгалтерському обліку ПАТ "Метробуд" не обліковувалсиь, у звітах матеріально-відповідальних осіб на приході та видатках не обліковувались, а отже вартість нормативних витрат труб обсадних є нульовою.

В Довідці від 22.01.2013 р. № 06-21/4 зустрічної звірки щодо документального та фактичного підтвердження виду, обсягу та якості операцій і розрахунків, що здійснювались між КП "Київський метрополітен" та ПАТ "Київметробуд" за період з 01.11.2010 р. по 31.10.2012 р. Державною фінансовою інспекцією України зазначено, що за даними актів та Підсумкових відомостей ресурсів за 2011 рік та за січень - червень, вересень 2012 року, які є невід'ємними додатками до актів форми КБ-2в, ПАТ "Метробуд" використало на улаштування "стіни в ґрунті" труби сталеві обсадні. Фактично за наявними у товаристві документами бухгалтерського обліку, а саме за матеріальними звітами (форма М-19) за 2011 рік та за січень-червень, вересень 2012 року матеріально-відповідальної особи та порівняльними відомостями за цей же період (форма М-29), дані труби у підзвіт матеріально-відповідальній особі не передавалися та на витрати будівництва метрополітену ним не списувалися.

В акті ревізії від 21.02.2013 р. та в Довідці від 22.01.2013 р. Державна фінансова інспекція України дійшла висновку про нульову вартість нормативних витрат труб обсадних у зв'язку з відсутністю проведення цих труб в документах бухгалтерського обліку, а саме в матеріальних звітах форми № М-19 та форми №М -29 за 2011 рік та за ень-червень, вересень 2012 року.

Суд, враховуючи Наказ Міністерства статистики від 21.06.1996 р. №193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів", Наказ Центрального статистичного управління СРСР від 24.11.2982 р. № 613 "Про затвердження типової міжвідомчої форми № М-29" та лист Державного комітету статистики України від 04.12.2002 р. № 03-04-05/99 "Щодо застосування форм первинної документації № М-23 та № М-29", з цього приводу відзначає, що відображення обсадних труб в період 2011 рік та січень-червень, вересень 2012 року в матеріальних звітах форми № М-19 та форми № М-29 не могло мати місце, оскільки вони, як встановлено судами попередніх інстанцій, по-перше, були придбані раніше - ще в 2005 році згідно з Договором фінансового лізину № 2, по-друге, обсадні труби, як вбачається з умов Договору фінансового лізину №2 від 01.07.2005 р., придбані у складі комплекту гідравлічної самохідної бурової установки типу CASAGRANDE; по-третє, обсадні труби є матеріальним ресурсом багаторазового використання і при цьому використовуються в будівництві не як будівельний матеріал, витрати на який виражаються кількісним показником (кількість витрачених на будівництво обсадних труб), а як матеріальний ресурс, який неодноразово використовують для кріплення бурових свердловин і витрати на який визначаються з урахуванням технічно обґрунтованого числа їх обертів та норм припустимих збитків після кожного оберту, як встановлено в ДБН Д.1.1.-2-99.

З урахуванням наведеного судами не встановлено зв'язку між відсутністю в бухгалтерських документах, а саме в матеріальних звітах за формами № М-19 та № М-29, фіксування обсадних труб (на приход та на видатки) та в зазначенні вартості експлуатації цих труб в актах виконаних робіт.

Стосовно неправомірного, на думку позивача, відшкодування доплат за роботу у вечірні години на суму 100.699,50 грн. судами встановлено наступне.

Пунктом 3.14 Договору № 19/001 від 20.08.2004 р. передбачено, що згідно з ДБН Д.1.1-1-2004 на підставі обґрунтувань витрат генпідрядника при взаєморозрахунках за виконані роботи замовник додатково компенсує доплати за виконання робіт у нічній час, у святкові й вихідні дні; у важках і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці; в стислі строки з підвищеної інтенсивністю праці; за втрату робочого часу на пересування робітників та лінійного персоналу в шахті від ствола до місця роботи і назад; а також оплата додаткових відпусток, встановлених законодавством для робітників, зайнятих на будівництві метрополітенів і тунелів. Порядок нарахувань та розмір цих доплат встановлюється відповідно до законодавства про оплату праці, про відпустки та галузевої угоди, узгоджується сторонами (замовник-генпідрядник).

Отже, умовами укладеного між позивачем та відповідачем Договору передбачена можливість компенсації позивачем відповідачеві, в тому числі, доплати за виконання робіт у нічний час, у святкові й вихідні дні. Компенсація доплати за виконання робіт у вечірній час не передбачена.

Як встановлено в ході ревізії Державною фінансовою інспекцією України, відповідач додатково пред'явив до оплати позивачеві витрати, не зазначені у Договорі підряду, які пов'язані з доплатою працівникам за виконання робіт у вечірні години.

При цьому позивач прийняв акти виконаних робіт, в яких зафіксовані компенсації з доплати у вечірній час, підписавши їх та в подальшому здійснивши відповідні оплати.

Згідно з Постановою Верховної Ради України "По порядок тимчасової дії та території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12.08.1991 р. № 1545 до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовано законодавством України за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Генеральною Угодою про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2002 - 2003 роки, укладеною між Кабінетом Міністрів України, Конференцією роботодавців України та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями передбачена доплата за роботу в нічний час в розмірі 40% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час.

Генеральною Угодою про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2004 - 2005 роки, укладеною між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємств та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями, передбачену раніше доплату за роботу в нічний час було розширено на доплату за виконання робіт в нічні години в розмірі 35% та доплати на виконання робіт у вечірні години в розмірі 20% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час.

Генеральною Угодою про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки, укладеною між Кабінетом Міністрів України, Спільним представницьким органом роботодавців на національному рівні та Спільним представницьким органом всеукраїнських профспілок та профспілкових об'єднань, за роботу у вечірній час з 18 до 22 години (при багатозмінному режимі роботи) передбачена доплата 20% годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи у вечірній час, а за роботу в нічний час - 35% годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Мінрегіонбуд України у своєму листі № 8/15-91-13 від 19.04.2013 р., зокрема, зазначає, що кошторисна заробітна плата у складі вартості будівництва визначається виходячи з умов та строків виконання робіт, у тому числі і за умов виконання робіт у вечірній та нічний час, з урахуванням доплат, передбачених законодавством, що підтверджується відповідними обґрунтовуючими розрахунками.

Твердження Державної фінансової інспекції України про те, що дія Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в України не поширюється на відповідача, оскільки він не зазначений у переліку підприємств, які уклали з Кабінетом Міністрів України цю Генеральну угоду, є помилковим.

Так, судами встановлено, що одним із членів спільного представницького органу всеукраїнських профспілок та професійних об'єднань, яким підписано Генеральну угоду та узгоджено доплату за роботу у вечірні години, є Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України. Об'єднана профспілкова організація ПАТ "Київметробуд" знаходиться на профспілковому обліку в Дорожній профспілковій організації Південно-західної залізниці, яка є складовою частиною профспілки залізничників і транспортних будівельників України, що підтверджується довідкою Дорожнього комітету профспілки Південно-західної залізниці № 14 від 23.01.2014 р.

Окрім цього умовами Договору № 19/001 від 20.08.2004 р. і практикою, яка склалась у сфері будівництва, передбачено покладення обов'язку на уповноважену особу замовника перевірити реальність відображених в акті витрат (компенсацій) і в разі невідповідності фактично виконаним обсягам робіт або включенням до акта непередбачених умовами договору та проектно-кошторисною документацією витрат заявити про це та відмовитись від підписання актів повністю або в частині.

У даному випадку уповноважена особа позивача перевірила акти та прийняла весь обсяг, що зафіксований в них, без зауважень, а тому твердження про наявність вини саме відповідача (в тому, що позивач прийняв та оплатив вартість робіт) є безпідставними. Прийняття робіт та оплата цих робіт - це дія позивача, а отже і відповідальність за таку дію покладається на нього.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судами, що сукупності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача належними та допустимими доказами не доведено. Крім того, позовна заява зводиться до розгляду питання вартості робіт, проте в ній не доводиться наявність збитків через склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 р. у справі № 910/13980/13 - без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич судді І.В. Алєєва О.О. Євсіков